Уже десять років у столиці працює спеціалізований навчальний заклад для дітей з вадами опорно-рухового апарата – школа-дитсадок «Мрія».

Про особливості навчання і виховання дітей, які страждають на дитячий церебральний параліч, та проблеми школи розповіла виконуюча обов’язки директора, вихователь-методист Ірина Чорна.

– Ірино Василівно, скільки у вас зараз вихованців, і яким чином організоване навчання?

– Щороку в нас виховуються і навчаються майже 160 дітей з діагнозом дитячий церебральний параліч та тяжкими ураженнями опорно-рухового апарату. Через втрату рухливості вони не можуть нормально розвиватись і повноцінно пізнавати навколишній світ. У першу чергу, ми проводимо заняття з розвитку сенсорно-моторної сфери організму. Наймолодших вчимо розрізняти матеріали і продукти на дотик, запах чи смак. Школярі, частина з яких змушені навчатися вдома, вивчають предмети початкової школи середніх загальноосвітніх закладів.

– Які фахівці працюють у навчальному закладі?

– У нас колектив вузьких спеціалістів, середній стаж яких становить 20 років, і які насправді люблять та вболівають за свою справу. Серед вихователів є дефектологи та психологи, які проводять корекцію у пізнавальному розвитку, логопеди, лікар-невропатолог, масажист та фахівець лікувальної фізкультури, медсестра фізіотерапевтичних процедур. Для їхньої роботи обладнано спеціальні кабінети.

– Які методики використовуються для роботи з дітьми, ураженими ДЦП?

– Виховання дітей з ДЦП дуже специфічне. Адже ці малюки не тільки мають вади рухових функцій і, як наслідок, нерідко порушення мовлення, слуху та зору, вони ще й можуть відставати у розумовому розвитку, доволі часто спостерігається порушення спілкування. Методичної літератури щодо навчання дітей з окремими вадами дуже багато, а ось що стосується комплексного підходу, особливо з урахуванням специфіки основного діагнозу, ми змушені шукати зарубіжні видання на Петрівці або в Інтернеті, самостійно перекладати та пристосовувати ці методики до власних потреб. На жаль, подібної літератури з українських джерел майже немає.

– Пані Ірино, що нового плануєте запровадити у наступному навчальному році?

– Цього року ми вперше відкрили дошкільну групу тимчасового перебування для дітей, які не можуть самостійно пересуватися. Цих малюків батьки привозять на кілька годин, протягом яких наші фахівці проводять з ними заняття. За нашими спостереженнями, батьки не розуміють, що в здорових дітей пізнання та сприйняття навколишнього світу відбувається природно: малюк підходить, торкається різних матеріалів, бере їх до рота, вчиться відрізняти небезпечні предмети від безпечних. Але ж наші вихованці цього позбавлені. Тому з осені ми плануємо проводити спільні ігрові заняття за системою «Коло», розробленою російськими фахівцями. Участь батьків дасть змогу краще пізнати власного малюка, зрозуміти його особливості та потреби і продовжувати закріплення отриманих навичок удома. Більшість матусь, розуміючи, що дитину потрібно навчати, зовсім забувають про необхідність соціальної адаптації малюка. Отже, цього навчального року ми будемо більше уваги приділяти набуттю навичок, необхідних у повсякденному житті, користуванню електричними побутовими приладами і таке інше.

Ірина Шемчук, «Вечірній Київ»

Джерело: http://www.vechirnij.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=5597&Itemid=126