— Ваш центр цього року святкує ювілей?

— Так, адже 1 лютого 1995 року відкрилася школа-інтернат для дітей з церебральним паралічем, а 14 жовтня 2009 року цей заклад було реорганізовано в Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр. 14 жовтня – свято Покрови — для нас є символічною датою, ми сподіваємося, що цей заклад оберігає матінка Божа. Зараз у нас навчається і проходить реабілітацію 123 дитини. Школа має свої традиції, зокрема, щорічно організовуємо фестиваль «Повір у себе». Під час фестивалю кожна дитина має можливість показати свій талант, досягнення, інтелектуальні та інші здібності. У школі виховано не одного переможця з інваспорту, є чемпіони України з плавання, настільного тенісу і шахів. Важливий напрямок нашої роботи — це фізкультурна реабілітація, оскільки праця над собою дає можливість дитині побороти недугу. Наступний напрямок – медична реабілітація. Кожна дитина має можливість двічі на рік отримати двотижневий курс реабілітації, зокрема, фізпроцедури (є обладнаний за кошти фонду «Україна 3000» фізкабінет), кисневі коктейлі (активно допомогла Служба охорони) і таке інше. Наша навчально-виховна система розрахована так, щоб до кожної дитини знайти індивідуальний підхід. Увагу звертаємо і на духовне виховання, адже здоровий дух допомагає перемагати всі негаразди і недуги. У цьому напрямку ми співпрацюємо із Свято-Троїцьким духовним центром.

— Дитині із ДЦП перебувати в соціумі, напевно, важливіше, ніж залишатися в квартирі?

— Звичайно, тому хотілося б, щоб і батьки з області, які виховують дітей з ДЦП, не боялися приїжджати до нас. У центрі дитині можна надати більше допомоги, ніж вдома. Дитина повинна разом з іншими дітьми відчувати радість і долати труднощі. Ще має бути розуміння з боку батьків і громадськості. Усі здорові люди, які приходять до нас, жодного разу не дали відчути дітям, що вони – інваліди, і це – найважливіше. Їх треба сприймати, як рівноправних членів суспільства. Адже вони такі, як і інші діти, тільки мають певні особливості.

— Ваш заклад відомий і досягненнями вихованців.

— Це справді так, і ми дуже цьому раді. Наша випускниця Марійка Верхоляк з Теребовлянського району, приміром, має персональні виставки авторської вишивки, які відомі і за межами області. Роман Шевців закінчив ТНЕУ і, впевнена, зможе досягти багато в цьому житті. Наші випускники працюють бухгалтерами, шевцями, педагогами, провізорами, медсестрами. Головне – вірити в себе.

— Розкажіть детальніше про діяльність центру.

— У нас дитина перебуває упродовж дня і проходить заняття з лікувальної фізкультури, інтенсивної реабілітації, займається з логопедом і психологом. Діють клуби вихідного дня, гуртки інваспорту, облаштовані ігрові кімнати, шкільна капличка, спортивний майданчик, шашково-шаховий клуб. Ми залучаємо також туристичний центр, Центр технічної творчості. Девіз нашого закладу і наших учнів: «Дай нам, Боже, сили ступати кожен крок з любов’ю». До речі, плануємо встановити у нас скульптуру ангела і маємо надію, що громадськість міста також відгукнеться на цю благородну акцію. Ще хочемо в майбутньому зробити майданчик, де б можна було організовувати заходи обласного рівня для дітей з особливими потребами.

Яніна ЧАЙКІВСЬКА. Фото Георгій БОРОВИК. Тернопіль вечірній.

Джерело: http://t-v.te.ua/2010/09/08/iryna-korol-do-ditej-hvoryh-na-dtsp-potribno-stavytysya-yak-do-povnotsinnyh-hromadyan/