Дитячий церебральний параліч — це група захворювань у дітей з патологією центральної нервової системи. Термін «церебральний параліч» вживається для характеристики групи хронічних станів, при яких уражена рухова і м’язова активність з порушенням координації рухів. Слово «церебральний» означає «мозковий» (від латинського слова «cerebrum» – «мозок»), а слово «параліч» (від грецького «paralysis» – «розслаблення») визначає недостатню, низьку фізичну активність.

Причина церебрального паралічу – поразка одного або більше відділів мозку чи то в процесі внутрішньоутробного розвитку, чи то під час (або одразу після) родів, чи то в грудному віці. Зазвичай це відбувається під час ускладненої вагітності, яка є передвісником передчасних пологів (докладніше про це читайте у розділі Причини ДЦП).

Не завжди діагноз «ДЦП» ставиться одразу після народження. Захворювання може протікати під різними «масками» — синдромів м’язового гіпертонусу, дистонії, гіпотонії, підвищеної нервово-рефлекторної збудливості. Дітям з такими захворюваннями потрібно регулярно проходити медогляди, причому як у ортопеда, так і у логопеда. ДЦП необхідно лікувати у момент формування патології. І найголовніше – не пропустити його.

Сам по собі церебральний параліч не прогресує, тобто з’являється з самого народження дитини та існує впродовж усього життя. Рухові порушення зазвичай представлені слабкістю у певній групі м’язів, через що порушена хода, рух руками або, наприклад, закидається шия, можливі так звані гіперкінези – різкі стереотипні рухи у руках, ногах, мімічний мускулатурі, які насилу контролюються хворим. У ряді випадків при ДЦП можливе порушення інтелектуального розвитку й мови.

Церебральний параліч – не спадкове захворювання. Їм ніколи не можна заразитися або захворіти. Хоча ДЦП не виліковується, постійний тренінг і терапія можуть привести до поліпшення стану людини.

Як відомо, у розвитку дитини є свої норми: у 3 місяці малюк повинен вміти тримати голову, у 4-5 місяців – перевертатися із спини на живіт і назад, у 6 місяців – сідати, у 8-9 місяців (але не пізніше за рік і три місяці) – ходити у опори, у рік – казати 8-10 слів («мама», «тато»), у півтора роки – говорити 20-30 слів, у два роки повинна з’являтися фразова мова («мама, дай»). Мамі варто хвилюватися, якщо дитина «не дотягує» до норми. Будь-яка затримка моторного розвитку – теж чинник ризику розвитку захворювання.

Розвиток ДЦП не залежить ані від соціального положення сім’ї, ані від економічного розвитку держави.