Аналіз причин, що призводять до виникнення ДЦП, показав, що у більшості випадків виділити одну з них не є можливим. Адже зазвичай має місце поєднання декількох несприятливих чинників як у період вагітності, так і при пологах.

Згідно з даними багатьох дослідників, у 80% випадків виникнення церебрального паралічу ураження мозку відбувається в період внутрішньоутробного розвитку плоду. У подальшому внутрішньоутробна патологія може обтяжуватися інтранатальною. Проте у кожному третьому випадку причину церебрального паралічу встановити не вдається.

Сучасна медицина описує понад 400 чинників, що впливають на хід внутрішньоутробного розвитку. Причиною ж виникнення церебральної патології в 70-80% випадків є дія на мозок комплексу шкідливих чинників.

• Гіпоксія дитини в утробі матері або одразу після народження. Так, у більшості дітей причиною захворювання є патологія вагітності матері (токсикоз, порушення плацентарного кровообігу, інфекції), що призводить до недорозвинення структур головного мозку дитини, особливо ділянок мозку, які відповідають за формування рефлекторних механізмів і підтримку рівноваги тіла. Через це відбувається неправильний розподіл м’язового тонусу у скелеті, виникають патологічні рухові реакції.
• Родові травми, викликані різними видами акушерської патології (вузький таз матері, неправильна його будова, слабкість пологової діяльності, затяжні або стрімкі роди, а також роди після тривалого безводного проміжку, неправильне передлежання плоду), лише у досить невеликій кількості випадків служать єдиною причиною, що призводить до пошкодження мозку плоду. У більшості випадків тяжкість родів визначається вже наявною патологією дитини, що з’явилася у результаті його внутрішньоутробного пошкодження.
• Гемолітична хвороба новонароджених («ядерна жовтяниця»), при якій відбувається інтоксикація головного мозку дитини. Жовтяниця може бути викликана різними механізмами – несумісністю крові матері й плоду по групі або резусу-фактору, а також печінкова недостатність новонародженого.
• Гострі або хронічні захворювання матері, у першу чергу гіпертонічна хвороба, вади серця, анемія, ожиріння, цукровий діабет, краснуха тощо. Іншими «материнськими» чинниками перинатального ризику є прийом під час вагітності деяких ліків, зокрема транквілізаторів, а також деякі дії, пов’язані з професійною діяльністю, алкоголізм, стреси, психологічний дискомфорт, фізичні травми. Останніми роками велике значення в етіології ДЦП надається впливу на плід різних інфекційних агентів, особливо вірусного походження.
• Порушення нормального перебігу вагітності – токсикози, загрози переривання тощо, а також імунологічна несумісність матері і плоду.
• Ускладнення при родах. При цьому слід враховувати, що за наявності розладів внутрішньоутробного розвитку дитини роди дуже часто мають важку і затяжну течію. Таким чином, створюються умови для виникнення механічної травми голови й асфіксії, що часто є по суті вторинними чинниками, які викликають додатковий розлад первинно ураженого мозку. До чинників, які найбільше сприяють розвиткові церебрального паралічу, більшість дослідників відносять передчасні роди.
• Закупорка артерії головного мозку і розвинутий ішемічний інсульт (внутрішньоутробний або при родах).

Інтерес становить і той факт, що при церебральному паралічі має місце ураження переважно осіб чоловічої статі. У середньому ДЦП у хлопчиків зустрічається в 1,3 рази частіше і має більш важкий перебіг, ніж у дівчат. Наприклад, три чверті випадків помірної і важкої тетраплегії при церебральному паралічі зустрічаються серед осіб чоловічої статі і мають при цьому тенденцію до більш важких рухових порушень, ніж у жінок.