![]() |
З ремеслом проти недуги
Регіональний центр професійної, медичної та соціальної реабілітації інвалідів «Академія ремесел» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» – єдине таке художнє училище в Україні – створений і працює в Бердянську. Шість років вони справою доводять, що лікувати недуги, реабілітувати особистість можна творчістю. Це і спілкування, і захоплення, і майбутня професія, і інтеграція у той світ, який цим людям просто недоступний через їхні особливі потреби. Парадокс, але «академіків» краще знають у Києві, де експозиціями бердянців цікавилися віце-прем’єри, міністри, народні депутати, і майже не знають у Бердянську. Першу виставку у рідному місті зробили на 8 Марта, причому прямо на сходах міського Палацу культури. З 2003 року вихованці народного майстра України Людмили Грабовської з «Академії ремесел» показують свої роботи на щорічних всеукраїнських виставках. Торік привезли три дипломи. Зазвичай відзначали тільки Центр. А тут ще й Слава Тютір і Наташа Гук нагороди отримали. Влаштовували вихованці Академії виставки і у Верховній Раді, і в Українському домі. Славик Тютір запрошений на міжнародну виставку до Москви. Настя Мех їде на виставку «Нові імена України». Першочергове завдання «Академії ремесел» – дати професію інвалідові. І не для того, аби галочку поставити, а щоб людина могла собі шматок хліба заробити. Краса завжди актуальна. Хоча, на жаль, у Бердянському районі жодного народного промислу не збереглося. Зараз у Центрі займається понад 25 чоловік. І з кожним Людмила Василівна працює індивідуально. Без зарплати. Не може запросити викладача, адже в приміщенні немає опалення. З тієї ж причини взимку працювали в одній кімнаті. Інші заставлені комп’ютерами, коштовними спліт-системами. У просторому спортзалі стоїть шикарний тренажер-універсал, доріжка, велотренажер. Але довго там знаходитися теж неможливо – холодно. Немає нормальних умов, і діти йдуть. Їм не можна переохолоджуватися. Вони не можуть активно рухатися. Їм ніде сісти. Як тільки збирається десять чоловік, хоч караул кричи. Доводиться займатися всього по дві-три години. Міськрада повинна дати дозвіл на капітальний ремонт. А гроші на встановлення системи опалення вже рік лежать. – Так і живемо. Перебиваємося, – розводить руками Людмила Грабовська. – Дуже багато друзі допомагають. Нас непогано забезпечує Фонд соціального захисту інвалідів. Отримали одного разу 150 тисяч гривень. Цього року ще 150 тисяч отримуємо на матеріально-технічну базу. Шостий рік на рівні Кабміну вирішується питання про надання бюджетного фінансування. Перші випускники у нас з’явилися. Створюємо робочі місця. Відкриваємо майстерню народного майстра. Постараємося, щоб вона мала статус народних промислів рівня Петриківки та Опішні. Але щоб Бердянськ перетворився на велику творчу майстерню, потрібна база. Багато колег, народні майстри могли б приїхати, попрацювати з нашими дітьми, з приїжджими. Потрібний гуртожиток, адже до нас просяться багато іногородніх. Ось отримали листа із Дніпропетровська від дівчинки з ДЦП, що живе в інтернаті, практично не рухається, але малює. Просить прийняти її до Академії. На жаль, але поки допомогти Академія не має сил. Наразі бердянським візочникам до будинку важко пробратися. Але вони не скаржаться. Потихеньку вирішують побутові проблеми. Навіть ремонт зробили самі. Та й спонсори допомагають. Педуніверситет списані стільці віддав. Обдерли, розписали – любо дорого дивитися. Голова правління ВАТ «Бердянський райагропромснаб» Олександр Пономарьов знаходить можливість підтримувати Академію навіть у самій безвихідній ситуації. Ректор Бердянського університету менеджменту і бізнесу Лідія Антошкіна виділила кошти на покупку цифрової відеокамери. З американськими і європейським благодійними фондами Академія теж тісно співпрацює. Тканини, біжутерію, нешкідливі фарби, швейні машинки отримують з-за кордону. Ось очікують два найпотужніших комп’ютери і плоттер – займуться комп’ютерним живописом. На це є попит, як і на розмальовану кераміку – помітну і веселу. Наразі Людмила Грабовська і батьки дітей-інвалідів шукають спонсорів для поїздки на виставку «Нові імена України». І потрібно не дуже й багато – близько п’яти тисяч гривень. Микола ТИШАКОВ, фото автора Джерело: http://www.mig.com.ua/events.php?act=1&cat=1038&eventID=19497
|